Пам’ятаймо

06

Поховано чимало тут людей…
Згадай сьогодні дні ГОЛОДОМОРУ.
Заручників злочинних мрій, ідей,
Страшну історію ганьби і болю.

24 листопада 2018 року країна відзначала День пам’яті жертв голодоморів в Україні. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 щогодини, майже 25 000 щодня. За приблизними підрахунками голодомор забрав життя 14 мільйонів людей.
Знищити українців як націю – мета організаторів голодомору. Остаточно ліквідувати мову, культуру, історію, все те, що робило нас унікальними в цьому світі. Тому масштаби злочину такі великі, тому вбито мільйони людей. Його жертвами стали і ті, хто вижив у 1932 – 1933 роках. Бо мали забути, хто вони, ким були їхні предки, що мають зберегти для світу їхні нащадки. Мали забути, хто і за що їх вбивав.
Вшанувати пам’ять українців, загиблих під час голодомору, зібралися вихованці Рубіжанського міського Центру туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді. В актовій залі Центру відбулася тематична бесіда та перегляд документального фільму «Щоб пам’ятали», присвяченого тим страшним подіям.
Потім діти відвідали пам’ятний знак жертвам голодоморів в м. Рубіжному, біля якого зібралися мешканці міста, ветерани АТО, депутати Рубіжанської міської ради.
До присутніх звернулися депутат Рубіжанської міської ради Горелік В.О., представник ГО «Воїни АТО м. Рубіжного», учасник бойових дій Трощий А.Л., громадська активістка Харуба Л.М.
Хвилиною мовчання присутні вшанували земляків, які померли внаслідок геноциду українського народу. А потім поклали живі квіти, колоски та яблучка. А також – паперових ангеликів – символ невмирущості людської душі, які гуртківці виготовили власноруч…
Смерть і забуття – ціль Сталіна та його поплічників щодо українців. Вона не досягнута. Українці вижили і не забули. Ми існуємо і пам’ятаємо. Ми існуємо, бо пам’ятаємо. Ми сильні! Ми – українці!

01

02

03

4

05

06

07